ШКОЛИ №320 м. КИЄВА
ЦАПОВА ОКСАНА ВАСИЛІВНА
Освіта: дві вищі
Навчалася:
1.Київський міський педагогічний коледж (1992 – 1996)
Присвоєно кваліфікацію «Вчитель початкових класів».
Навчалася:
1.Київський міський педагогічний коледж (1992 – 1996)
Присвоєно кваліфікацію «Вчитель початкових класів».
2.Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова (1996 - 2000)
Отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Початкове навчання» та здобула кваліфікацію вчителя початкових класів.
3.Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв (2001 - 2003)
Присвоєно кваліфікацію «Менеджер - економіст».
Нагородження: ЗОЛОТА МЕДАЛЬ
«За відмінне навчання та наукові творчі досягнення в академії».
Педагогічний стаж (на 15.08.2013) : 17 років.
МОЄ КРЕДО:
Є у людини два світи:
Із них – один, що нас творив,
А другий завжди твориш ти.
У міру власних сил.
М. Заболоцький
ТЕМА, НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЮ:
Розвиток індивідуальних особливостей та творчих здібностей учнів.
ПРОФЕСІЙНИЙ АВТОПОРТРЕТ
Учитель!
Яка твоя місія на Землі?
Колись Олександр Македонський про свого вчителя Аристотеля сказав: «Я вчителя свого вважаю за батька рідного. Батько дав мені тіло, а вчитель вклав душу.» Без духовного багатства вчитель неможливий. Урок повинен сприяти розвитку в учнів не тільки розуму, а й душі.
Професія вчителя є відповідальною, творчою, такою, яка вимагає щоденної праці, терпіння, наполегливості. Тому у людини, яка працює вчителем, має бути бажання навчати. А робити це потрібно лише з любов’ю.
«Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і старших, і тільки поводячись із ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними, входячи в їх спосіб думання, можна виховувати чесних, щирих, правдолюбних і справді вільних людей.» Іван Франко
Школа – це не те місце, де вчать, а те місце, де вчаться…
І тому головне завдання для вчителя – формування пізнавальної активності і розвиток інтересу до знань учнів у процесі навчання і виховання.
В початковій школі слід готувати учня до активної пізнавальної діяльності, і насамперед вчити учнів пізнавати себе.
«…Знання можна запропонувати, але оволодіти ними може і повинен кожний самостійно.» А. Дистервег
Самостійність – одна із основних якостей особистості, одна з ведучих принципів навчання.
Є три основні складові розвитку дитини:
- самостійність;
- індивідуальність;
- творчість.
Саме тому я обрала тему: «Розвиток індивідуальних особливостей та творчих здібностей учнів». Кожна людина – неповторна, особлива, талановита, неосяжна, як Всесвіт.
Моя мета як вчителя:
- виявити індивідуальні особливості учня; одним із методів виявлення індивідуальних особливостей є метод спостереження та індивідуальні бесіди з дитиною;
- розкрити творчий потенціал дитини, використовуючи інноваційні технології навчання, які спрямовані на самостійність, вміння висловлювати свою думку, активну діяльність учня на уроці.
На своїх уроках я використовую такі дидактичні принципи навчання:
- принцип наочності;
- принцип систематичності і послідовності;
- принцип усвідомленості і активності;
- принцип доступності;
- принцип зв’язку теорії з практикою і життям;
- принцип наочності;
- принцип міжпредметності;
- принцип творчого розвитку;
- принцип диференціації і індивідуалізації.
У своїй роботі спрямовую увагу на те, щоб дитина була активним учасником навчального процесу, на вироблення в неї внутрішньої потреби здобувати знання, прагнути і вміти навчатися. Тому на уроках і в позаурочний час постійно залучаю учнів до самого процесу пізнання, щоб учень відчував необхідність не просто сприймати інформацію, а наполегливо оволодівати новими знаннями.
В своїй роботі особливу увагу я приділяю розвитку творчого потенціалу дітей та індивідуальному розвитку. На всіх етапах індивідуального навчання треба дбайливо пестити в учня його індивідуальність, його творче Я. Робити це можна тільки шляхом розвитку творчої самостійності, оскільки людина тоді знаходить себе, коли шукає сама, а не слухняно виконує вказівки, нехай і досвідченішого та талановитішого вчителя. З цієї причини практику і методику індивідуального підходу до навчання неможливо укласти в якусь певну схему: кожний урок – це творчість педагога, що спрямовується особливостями конкретного учня, специфікою матеріалу, поточними та віддаленими навчальними завданнями, розвитком мислення, уяви, пам’яті, формуванням навичок. Вибір сукупності цих завдань ґрунтується на п’ятьох принципах навчання, які є основою для проведення будь-яких занять, що сприяють розвитку індивідуальності.
У процесі індивідуальної роботи педагогу потрібно:
1. Уточнити вихідний рівень підготовки учня та спланувати програму проведення подальшої роботи.
2. Вибрати види діяльності, в яких будуть формуватися потрібні вміння і навички.
3. Розробити педагогічні ситуації взаємодії з учнем, спрямовані на розвиток його особистісних якостей.
4. Створити таку атмосферу на уроках, яка спрямована для стимулювання позитивних емоцій.
5. Спонукати прояви творчої самостійності учня та його прагнення обґрунтувати результати власних пошуків.
Окремо слід зупинитися на особливостях реалізації індивідуального підходу до організації соціальної практики учнів. Місцем її проведення є реальні умови навчального закладу, що становить своєрідну «лабораторію життєдіяльності», а суть полягає у залученні учнів до різноманітних міжсуб’єктних відносин: між учителем та учнем, між самими учнями, між учнем як особистістю та колективом. Саме в процесі спілкування учень може глибше усвідомити, виразити та ствердити себе як індивідуальність і особистість, розвинути свою свідомість, почуття, мислення, вольові риси, виробити ціннісні орієнтації.
На своїх уроках намагаюся викликати в дітей почуття радості відкриття нового на шляху пізнання, активізую пізнавальну діяльність учня шляхом створення ситуації, коли кожний учень працює на посильному для нього рівні. В своїй роботі стараюся спиратись на відносини довіри і порозуміння, щоб вселити віру у власні сили кожному учню, спрямувати на досягнення успіхів у навчанні, на розвиток естетичних смаків, творчої уяви, фантазії, що має безпосереднє значення для підвищення якості і продуктивності їх праці в майбутньому.
«Тільки той спосіб викладання правильний, яким задоволені учні». Л.М. Толстой
Своє призначення кожен учитель повинен бачити не тільки в тому, щоб учні запам’ятали якомога більше правил, а щоб навчилися висловлювати свою думку і змогли б розкрити весь свій творчий потенціал, яскраво проявити свою індивідуальність.
Основне завдання вчителя сучасної школи – допомогти дитині розкрити свої творчі здібності. Арабський письменник і філософ Сааді зазначив: «Учень, який вчиться без бажання, - це птах без крил.» Саме тому одне із завдань, яке я ставлю перед собою, - викликати інтерес учнів до навчання, активізувати їх розумову діяльність.
Навчальний матеріал легше засвоюється і найдовше зберігається в пам’яті в тому випадку, коли учень не пасивно сприймає те, що говорить учитель, а активно діє під час вивчення матеріалу. Треба вчителеві так організувати роботу на уроці, щоб у очах дітей палав вогонь зацікавленості. Уміння зацікавити дітей – ось єдине правило шкільної дисципліни. Учитель повинен вселяти в учнів віру у власні сили, розвивати самостійність та ініціативу, спонукати до творчої праці. Самостійність, активність, ініціатива – ось що сприяє розвитку творчих здібностей.
«Усіма можливими засобами потрібно запалювати в дітях гаряче прагнення до знань і навчання.» Я. А. Коменський
«Усіма можливими засобами потрібно запалювати в дітях гаряче прагнення до знань і навчання.» Я. А. Коменський
«Спасибі» - почуте від учнів та батьків – це вища нагорода для вчителя.
Для більшого розвитку свідомості учнів , їх духовного росту я використовую роботу над притчами. Наприклад, мені дуже подобається притча «Все в твоїх руках»:
Колись давно в одному місті жив Учитель. Багато Учнів приходили до нього навчатись. Якось один з Учнів подумав: «Чи є питання, на яке наш Учитель не зміг би відповісти?» Тоді він пішов на галявину і піймав найкрасивішого метелика, сховав його між долонями. Метелик своїми лапками лоскотав долоньки Учня.
Хлопчик подумав: «Якщо я запитаю в Мудреця, який Метелик у мене в руках: живий чи мертвий, чи зможе Він дати правильну відповідь? Коли Мудрець скаже, що метелик живий, - я притисну його, і метелик помре. Коли ж Мудрець скаже, що метелик мертвий, - я розтулю долоньки, і метелик випурхне.» Посміхаючись, Він підійшов до Учителя і запитав:
- Скажіть, Учителю, який метелик у мене в руках, живий чи мертвий?
- Учитель уважно подивився на Учня та промовив:
- Все в твоїх руках!
